"Втома після служби: як розпізнати і що з нею робити"

🔹 Чому це важливо?

Багато військових і ветеранів не помічають або ігнорують ознаки хронічної втоми. У мирному житті темп знижується, але внутрішнє напруження залишається. Людина ніби не на війні, але й не в спокої.

⚠️ Як виглядає хронічна втома у ветеранів?

Сон є, але не відновлює.

Важко починати навіть прості справи.

Все дратує: шум, розмови, рух.

Виникає почуття відсторонення від інших.

З’являються думки «я маю працювати більше», «іншим гірше», «мені не можна зупинятись».

Це не лінощі. Це симптоми перевантаження.

🧭 Що з цим робити?

1. Зупинитись і відсканувати себе

Проста вправа: тричі на день став собі 3 запитання:

Як я фізично? (болить, напруга, втома)

Як я емоційно? (дратівливість, апатія, тривога)

Що я зараз найбільше потребую?

2. Визначити джерело напруги

Часто ми «працюємо» не фізично, а емоційно: пережовуємо події, сварки, травми, втрати. Вони теж виснажують.

3. Скласти короткий план відновлення

Не треба “відпустки на Мальдівах”. Важливо вписати у свій графік:

15–30 хвилин тиші щодня.

Контакт з тілом: розтяжка, дихання, прогулянка.

Людину, з якою можна просто поговорити (не обов'язково про війну).

💬 А як щодо психолога?

Те, що не проговорено — не зникає.

Психотерапія — не «для слабких», а для тих, хто хоче відновити сили. Якщо маєш довіру — звернись. Якщо не маєш — можна почати з короткої консультації.

Пам’ятай: Відновлення — це теж частина служби. Бо завтра потрібні сильні. А сильні — це не ті, хто ніколи не втомлюється, а ті, хто знає, як себе підтримати.