"Втома після служби: як розпізнати і що з нею робити"
🔹 Чому це важливо?
Багато військових і ветеранів не помічають або ігнорують ознаки хронічної втоми. У мирному житті темп знижується, але внутрішнє напруження залишається. Людина ніби не на війні, але й не в спокої.
⚠️ Як виглядає хронічна втома у ветеранів?
Сон є, але не відновлює.
Важко починати навіть прості справи.
Все дратує: шум, розмови, рух.
Виникає почуття відсторонення від інших.
З’являються думки «я маю працювати більше», «іншим гірше», «мені не можна зупинятись».
Це не лінощі. Це симптоми перевантаження.
🧭 Що з цим робити?
1. Зупинитись і відсканувати себе
Проста вправа: тричі на день став собі 3 запитання:
Як я фізично? (болить, напруга, втома)
Як я емоційно? (дратівливість, апатія, тривога)
Що я зараз найбільше потребую?
2. Визначити джерело напруги
Часто ми «працюємо» не фізично, а емоційно: пережовуємо події, сварки, травми, втрати. Вони теж виснажують.
3. Скласти короткий план відновлення
Не треба “відпустки на Мальдівах”. Важливо вписати у свій графік:
15–30 хвилин тиші щодня.
Контакт з тілом: розтяжка, дихання, прогулянка.
Людину, з якою можна просто поговорити (не обов'язково про війну).
💬 А як щодо психолога?
Те, що не проговорено — не зникає.
Психотерапія — не «для слабких», а для тих, хто хоче відновити сили. Якщо маєш довіру — звернись. Якщо не маєш — можна почати з короткої консультації.
Пам’ятай: Відновлення — це теж частина служби. Бо завтра потрібні сильні. А сильні — це не ті, хто ніколи не втомлюється, а ті, хто знає, як себе підтримати.